Стандарт, що за цим стоїть
Авіаційні посадкові талони використовують розкладку даних, задану IATA Resolution 792, стандартом Bar Coded Boarding Pass. Він дозволяє сканеру будь-якої авіакомпанії чи аеропорту прочитати талон будь-якого перевізника, зокрема для стикувальних рейсів.
Члени IATA перейшли від талонів із магнітною смугою до посадкових талонів зі штрихкодом протягом 2000-х, і галузь досягла повного впровадження BCBP близько 2010 року.
Які типи штрихкодів використовують
Друковані посадкові талони використовують PDF417, штабельований лінійний штрихкод. Мобільні посадкові талони, показані на екрані телефона, можуть використовувати Aztec, QR або Data Matrix, причому Aztec особливо поширений в додатках авіакомпаній і гаманцях на телефонах.
Дані всередині це той самий текст фіксованого формату, яку б символіку не використовували, тож тип штрихкоду здебільшого відображає те, з чим найкраще працюють сканери та носій.
Що містить штрихкод
Дані здебільшого це звичайний нешифрований текст у полях фіксованої ширини, і будь-який зчитувач штрихкодів може їх декодувати. Обов'язкова частина охоплює кожен сегмент рейсу, а необов'язкові поля можуть додавати, наприклад, номери постійних пасажирів, за якими йде необов'язковий підпис безпеки.
- Ім'я пасажира (прізвище та ім'я)
- Код бронювання (код PNR)
- Коди аеропортів вильоту й призначення
- Авіакомпанія й номер рейсу
- Дата рейсу як день року
- Клас, місце й порядковий номер реєстрації
Чому не слід публікувати фото посадкового талона
Фото посадкового талона, навіть лише штрихкоду, може розкрити ім'я пасажира та код бронювання. З цими двома даними хтось часто може увійти в бронювання на сайті авіакомпанії, побачити особисті дані та, в деяких випадках, змінити чи скасувати поїздку.
Безпечніше тримати посадкові талони приватними, а друковані після поїздки подрібнювати, а не викидати цілими.