Що охоплює стандарт
ISO/IEC 24778 визначає Aztec-код: центральний пошуковий шаблон-мішень, позначки орієнтації, еталонну сітку, шари даних, що по спіралі йдуть назовні, та корекцію помилок Ріда-Соломона. Він також містить еталонний алгоритм декодування.
Aztec-код винайшов Ендрю Лонгакр-молодший у Welch Allyn у середині 1990-х, його опублікували як специфікацію AIM, перш ніж він став стандартом ISO у 2008 році. Друге видання опубліковано у 2024 році.
Розміри й місткість
Aztec-коди бувають компактними формами з 1-4 шарами та повнодіапазонними формами з 1-32 шарами. Найменший компактний символ має 15 × 15 модулів, а найбільший повнодіапазонний 151 × 151 модуль.
Найбільший символ вміщає до 3 832 цифр, 3 067 літерних символів або 1 914 байтів. Частку корекції помилок обирає кодувальник, і як значення за замовчуванням часто рекомендують близько 23 відсотків.
- Компактний: 1-4 шари, від 15 × 15 до 27 × 27 модулів
- Повнодіапазонний: 1-32 шари, від 19 × 19 до 151 × 151 модуля
- Найбільша місткість: 3 832 цифри або 1 914 байтів
- Тиха зона не потрібна
Де його використовують
Оскільки пошуковий шаблон посередині, Aztec-код не потребує тихої зони й може бути надрукований упритул до краю етикетки чи показаний на весь екран телефона. Він поширений на транспортних квитках, зокрема на багатьох залізничних квитках і мобільних посадкових талонах.