Що містить vCard
vCard це звичайний текст із позначених рядків, що відкривається BEGIN:VCARD і закривається END:VCARD. Кожен рядок містить одну властивість, як-от відображуване ім'я, номер телефону чи електронну адресу. Цей самий текст міститься у файлі .vcf, коли контакти експортують із телефона чи поштової програми.
Мінімальна vCard 3.0 для QR-коду виглядає так, по одній властивості на рядок: BEGIN:VCARD, VERSION:3.0, N:Lee;Jordan, FN:Jordan Lee, ORG:Maple Street Bakery, TEL:+15035550123, EMAIL:jordan@example.com, URL:https://example.com, END:VCARD. N містить структуроване ім'я (спершу прізвище, через крапку з комою), а FN ім'я в тому вигляді, в якому його слід відображати.
- N: структуроване ім'я (прізвище;ім'я;по батькові;префікс;суфікс)
- FN: відображуване ім'я
- TEL: номер телефону, бажано в міжнародному форматі
- EMAIL: електронна адреса
- ORG: компанія чи організація
- TITLE: посада
- URL і ADR: вебсайт і поштова адреса
Яку версію використовувати
Версія 3.0 і досі найбезпечніший вибір для QR-кодів, бо її читає майже кожен телефон. Її визначає RFC 2426 від 1998 року. Версія 4.0, визначена в RFC 6350 у 2011 році, це чинний стандарт і вимагає UTF-8, але деякі старіші зчитувачі обробляють її менш послідовно.
Версія 3.0 очікує і N, і FN, тоді як 4.0 вимагає лише FN. Яка б версія не використовувалася, рядок VERSION має йти одразу після BEGIN:VCARD.
Розмір і компроміси сканування
Кожне додане до vCard поле додає символи, а більше символів означає щільніший QR-код із дрібнішими модулями. Картка з іменем, одним номером телефону й однією електронною адресою легко сканується навіть у розмірі візитки. Додавання поштової адреси, кількох номерів, довгої примітки чи вбудованого фото може штовхнути код до версії, яку треба друкувати значно більшою.
Фото зазвичай і є проблемою: зображення у base64 може сягати тисяч символів і рідко вміщається в практичний код. Поширена альтернатива це закодувати коротке посилання на розміщений файл .vcf чи сторінку контакту, що тримає код малим і дозволяє пізніше змінювати дані.